| Меню сайта |
|
|
 |
| Категории каталога |
|
|
| Наш опрос |
|
|
|
ДимнаСуміш
Я знову закурив. Подумаю хоч трохи...
поки з моїх мозгів
не стало папіроси.
З"їдає сизий дим мої майбутні плани,
бо те, чого хотів -
згубилося в тумані...
Вдихаю нікотин, а видихаю мрії...
Вже легше на душі
проте нема надії.
Повільно він малює все те, чого немає,
проте дере у горлі -
та біль не відчуваю.
Я б випив кілька грамів, та сили вже не маю...
Чомусь я спорожнів,
але чому? Не знаю...
Я зазирнув в вікно - на вулиці вже темно...
Як день я цей прожив?
Здається, що даремно...
А сонні пішоходи бігом спішать додому,
бо знають, що чекають
кохані і знайомі.
Та я курю один, і дим з"їдає очі...
Цей клятий чортів дим,
що я постійно хочу...
Вбиваєш ти мене, а я вбиваю себе...
Бо я курю один
на самоті. Без тебе...
Протези на душі, бо вже вона - каліка...
Їй все одно тепер -
пораненій, безликій...
Я "Честер" закурю, бо хочеться палити -
один на самоті
не довго зможу жити...
20,12,2009
|
| Категория: Поезія | Добавил: Оборотень (2010-03-19)
| Автор: Линкольн Миллер
|
| Просмотров: 562
| Рейтинг: 0.0/0 |
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |
|
| Форма входа |
|
|
| Поиск |
|
|
|
| Друзья сайта |
|
|
| Статистика |
 |
|
|
