Не пригорне мене весна і не зігріє. Вона прийшла. От тільки серце мліє. Не бачило її давно – забуло. Вона ж запам’ятала все, що було. Не буде в закутку стояти і чекати. Прийде, сказившись, і зламає грати. Та не зігріє. Сонце шкварить. Ба, холодно. Мабуть, ще марить. І поглядом сміливим – прямо в очі. Ти не приходь тепер у сни дівочі! Відвикла від тепла. Завмерла. А вчора разом з сонцем вмерла. [size=14]