Я не встигаю за життям, Воно як тая павутина Летить, зникає, й небуттям Встеляється і ніч, і днина. На тлі шалених водевіль Життя той «важіль» рве й лютує, Але куди спішить? Я – міль, Без крил. Хтось потребує, Щоб я пройшла все до кінця? Я не встигаю, марна річ, Життя вирує, й пісня ця Лиш подарує глупу ніч. Ніч забуття, коли вода Змиває з тіла втому ту, І я живу…
