| Меню сайта |
|
|
 |
| Категории каталога |
|
|
| Наш опрос |
|
|
|
чекаючи усамітнення...
могла б кудись піти....
піти світ за очі...
туди, де сяють зорі,
а може навпаки туди де повна темнота...
могла б у руки взяти меч
і станцювати танець...
життя чи смерті неважливо...
життя - поміж людей,
а смерті - поміж крові...
молитись потім за любов,
за душі вбитих там, на полі...
але залишилась...
залишився з нею і подих,
це подих зітхання, виснаження,
прощення і знищення...
залишився голос, що шепче,
залишився випадок, що найчастіше знищує...
тіло забрала свобода,
рухи забрали у вічність...
чекаємо поки заберуть посередність...
а поки своЇми руками роблю полотно кольорових снів...
до якого торкаються лише в самотності...
прокинутись перед світанком...
нікому не дати мене повернути...
чарівне сонячне чекання...
|
| Категория: Поезія | Добавил: ЧортівнЯ (2007-10-15)
| Автор: ^ЧортівнЯ^
|
| Просмотров: 705
| Рейтинг: 0.0/0 |
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |
|
| Форма входа |
|
|
| Поиск |
|
|
|
| Друзья сайта |
|
|
|
