Нью-Йорк. 2048 рік. 28 лютого, дев’ята ранку по місцевому часу. По залізничній колії котиться шмат газети. Зненацька колія починає здригатися. Чути гуркіт, а потім гудок поїзда. На даху однієї закинутой будівлі стоять дві таємничі фігури. Їхні плащі зроблені з клійонки. Вони обидва дивляться вниз, на проїжджаючу електричку. Одна з фігур запалює цигарку. Електричка зникає з поля зору. Герої мовчать. Чути звуки пострілів, сирену, жіночі крики, плач дитини.
-Чуєш, Альонко,- прокуреним голосом на чистій українській мові сказала одна фігура,- а хулі ми вобще забули в цій Америці?
-Ох, уж і незнаю што тєбє сказать, Ксюшка...,- на її очах зявляються сльози, вона зненацька їбашить себе кулаком в голову і вся така, як то кажуть "неодуплёная" падає у кавалок кіньского гівна. Грає трагічна музика.
-Бля, знову,- зітхнула Ксюшка. Слід зазначити, ща завжди при згадці про Америку, Альонка втрачала дух і впадала в транс. Описуючи її можна сказати, що то була жіночка років 38-ми, з обличчям яке було б гарним, якби не постійна велика гуля на лобі, скляне око, золоті зуби та звична трьоденна небритість. Її тіло було б майже як у Ксенії Собчак*, якби знову таки, не шматок її детородного органу який час-від-часу грайливо виглядав з-під юбки на рівні колін, потухлі обвисші груди різної форми, довжини та кольору, та незвичайно криві ноги яким позавідував би навіть сам Вячеслав Піховшек**.
Ксюшка хватає подругу за ліву ногу і тягне за собою, так як вони поспішали на роботу. Пара зайшла до метро. Метрополітен у 2048 році ізжив себе у порівнянні із тим видом транспорту, який був видуманий у 1997 році – маршрутним таксі! Спочатку люди боялись цього незвичайного виду переміщення, але потім цікавість перемогла і люди стали дуже широко використовувати цей винахід, а також такі слова як, "Бусік", "Маршрутка", та "Пижик". Деякі дійшли навіть до того що їздили в них стоячи! Незабаром маршрутки заполонили усі мисліми і немислімі траспортні магістралі, і недивлячись на постійно зростаючі ціни та зниження якості обслуговування юзались все частіше і частіше! Ескалатори в метро не працювали, тому Ксюшці прийшлося штовхати Альонку по сходам униз. Та в свою чергу дуже весело подзенькувала головою по залізу.
Ксюшка була молдаванкою за походженням та росіянкою по десять років тому пройобаному паспорту, але сама себе вона називала українкою. Що спонукало її до такого нам не відомо, та можна припустити, що головною причиною тому було надмірне вживання міцних алкогольних напоїв і медичних препаратів, а також згадка її бабушки про звязок з моряком Іваном (нібито українцем), який полюбляв лаятися, пити та анальний секс. Результатом цього звязку була мама Ксюшки - Лєоніда. Вона вже в свою чергу мала контакт зі своїм братом-ідіотом, після якого на світ зявилася сама Ксюшка. Результати інцесту виявились на її організмові тільки в двох місцях: по-перше в неї були три величезні молочні залози, а по-друге величезні губи, і те і друге давало надприбутки роботодавцю Ксюшки. В усьому ж іншому її тіло було цілком нормальне, крім хіба, що обгризаного вуха, тремтячих рук та животику в стилі "голодаюче африканське дитя". А фарбоване брудне чорне волосся з рудим корінням, надавали її доконченого готичного вигляду.
На середині шляху униз Альонка роздуплилась, встала, запалила цигарку і сказала:
-Што снова на работу?- і після цього цікаво вилаялася.
-Так, але сьогодні скорочений робочий день,- відповіла Ксюшка і посміхнулась масними губами.
Взявшись за руки вони спустились до метро. Стіни підземного палацу, колись пофарбовані у приємний синій колір, тепер були облущені, потріскані та заляпані дивними плямами від цвілості, мочі та крові, невідомо як потрапившої туди. Крім цього на стінах були розвішані рекламні плакати фірми "Чарівне дупельце" з лозунгами : "Тому що Фредегар" (на плакаті була розміщена величезна фотографія Фредегара Бульбана, який своєю бридкою мордою запрошував на роботу і обіцяв достойну зарплату та пенсію), "Ми" (на плакаті було зображено 5 оголених дівчат і 8 хлопців, які також запрошували прийти на роботу), та ще безліччю менших і більших плакатів, описати які неможливо через те, що вони були затерті і майже здерті. Як би це дивно не видавалось, але ці плакати хоч і мали сумнівну якість, зате мали великий успіх - кожного дня все більше і більше людей приходило до офісів фірми "Чарівне дупельце" і влаштовувалися на роботу, так як Америка, не говорячи вже про інший світ, страждала від безробіття. Підлога була застелена шматками паперу - туалетного чи газетного, та кульочками - від МсДональдсу чи клею. Годинник який мав показувати час до приходу наступного потягу, показував щось незрозуміле, підозріло нагадуюче слово "Піздец". Хвилин через 15 із страшним гуркотом та скрипінням гальмів зупинився потяг метро. Наші героїні зайшли у вагон.
Давно минули ті часи, коли за вхід то метро треба було оплачувати жетон, а у вагоні активно і ефективно керувати руками та іншимим частинами тіла, аби вистояти під тиском інших пасажирів і не впасти у нерівній боротьбі. Роботу контролерів та касирів вже давно ніхто не оплачував, тому їх і не було, а сама корпорація "НьюЙоркАндеграунд" жила тільки на рекламі фірми "Чарівне дупельце" у вагонах та станціях.
Вагон був майже пустим, тільки неподалік від Ксюшки та Альонки сидів мужчінка, який також стане нашим героєм. Його імя було Валєнтін Джонсон Джуніор Джеймс Хетфілд Макнамара Третій. Але друзі, які в нього колись були, називали його просто - Урод. Він сидів на своєму місці, однією рукою витираючи соплі, а іншою тримаючи дамську сумочку з маленькою наклейкою на боку "Made in U.S.S.R.". Його брудні кучеряві патли спадали на криве єбало, білий костюм був заляпаний жиром, а в районі паху був обозначений дивним жовтуватим ореолом. Коричневі туфлі були заляпані його власним калом. Не дивлячись на свій відносно молодий вік, Урод страждав цілою низкою хвороб, таких як, енурез, підвищенна пітливість, склероз та педікульоз, але найстрашнішими хворобами були хронічний нежить і хронічна діарея. Загалом можна сказати, що Урод був цілком нормальний мужичок 45-ти років, і протікало в нього тільки в двух місцях - в голові і в жопі.
Побачивши таких сексапільних жіночок, Урод поправив свого члена, витер соплі, прошкрябав очі, зтер гімно з капців об підлогу і з виглядом справжнього Дон-Жуана підплив до подруг:
-Доброго ранку! Куда так би мовити "путь дєржим"?
-В жопу! Тєбє нє всьоравно? Ти што кантральор?- відповіла Альонка втупивши очі в таракана, повзущого по плечу місцевого мачо. Будучи в більш гарному настрої ніж Альонка, Ксюшка посміхнулася (а посміхалася вона майже завжди (це також певно було наслідком інцесту), навіть тоді, коли віддаючи дань своїй профессії страждала як то кажуть "нєпадецки") і сказала:
-Ми їдемо в Дастор!
Посмішка зникла з хавала Урода, замість неї зявилася жахлива гримаса і він з криком "Був в тьощі, випіл, закусіл, за столом сідєл!" починає тікати в інший вагон.
-От бля урод, кончіл і нє сказал как звать! - сказала Альонка і повозякала указательним пальцем по невеличкій загадковій плямі на підлозі. У відповідь Ксюшка тільки посміхнулася.

*Ксенія Собчак - відома російська телевідуча, експерт по оральному сексу в екстремальних умовах.
**Вячеслав Піховшек - відомий український телевідучий, експерт по політичному оральному та анальному сексу в нормальних та екстремальних умовах.

Глава 2

Читач певно зацікавився історією людства з 2006 року до 2048. Покажемо хроніку основних подій:
2006 – на виборах в Україні перемагає партія так званої „опозиції”, країна провалюється на економічне дно світу; Росія від радості знищує атомним ударом Чечню та Грузію; назріває великий міждержавний конфлікт, але Росія викручується з нього вказавши що боролась з терроризмом
2008 – в Росії закінчується газ і нафта, і вона перетворюється в країну третього світу на зразок Східного Самоа
2009 – Голова „Аль-Каїди” Усама Бен Ладен* перевдягається в Майкла Джексона** і під приводом офіційної зустрічі потрапляє до кабінету Джорджа Буша Молодшого***. Останньому він дарує статуєтки голого Елвіса**** і Мао Дзедуна*****; через три доби Джорджа Буша Молодшого було відловлено в Булонському лісі, і поставлено діагноз „Шизофренія”. А Майкла Джексона посаджено на електричний стілець, четвертовано, колесовано та розстріляно із ядерної боєголовки. Громадська організація захисту дітей від збочинців „Амерікен чілдрен візаут анал секс” висловила подяку американському уряду за знищення небезпечного збочинця-рецидивіста
2010 – найбільша комп’ютерна компанія світу Microsoft створює нову операційну систему Windows’XP10, яка по кількості багів та помилок перевищує усі раніше створені разом узяті
2011 – увесь світ ненавидить Microsoft, і мріє про знищення цього „кубла сатаністів-програмістів недоучок”
2012 – через помилку падмасковнава праграміста Камишова, який працював у локальному офісі дочірньої фірми Microsoft, остання зазнає повного краху; Білл Гейтс****** стає рядовим адміном у першому зустрічному ігровому клубі для дітей-дегенератів. Весь цивілізовний світ у захваті від знищення Microsoft’у. На хвилі всесвітньої слави Камишов бере собі псевдонім «Фредегар Бульбан» і переїжджає у Нью-Йорк. Там він створює порно–кінематографічну кампанію «Чарівне дупельце»
2017 – Політична криза у Великобританії призводить до знищення Торі і Вігів, державна влада переходить до анархо-комуністів, які вчасно захопили її, скористувавшись берданкою та кулеметом „Максім”; по всіх радіостанціях крутять лише „Гражданскую Оборону”, а гімном Великобританії стає „Всьо ідьот по плану”
2020 – «Чарівне дупельце» росте, як гриби після дощу, фірма захоплює 67% світового порноринку та 38% ринку спермобанків. Росія остаточно звихнувшись на своєму імперіалізмі і жахливій економічній імпотенції, розпочинає атомну війну з островом Барбадос
2021 – Азейбарджан відсилає свою першу ракету до космосу, нажаль вона не досягнувши верхніх слоїв атмосфери повертається назад і падає посеред Кремля*******, Росія знищує бідну азіатську країну бактеріологічними ударами по криницям; першими жертвами стають 60-річні бабушки із села Бехам-Німулє
2024 – Україна штовхнувши непродані раніше ядерні боєголовки Барбадосу, заробляє стартовий капітал для розкрутки економіки країни. Американський уряд відсилає у якості вибачень за несправедливо знищеного Майкла Джексона сім’ї останнього букет ромашок
2026 – Цей рік у Всесвітній історії занесено під назвою „Рік великого економічного дива в Україні”. Україна наряду із Японією стає найбільш розвиненою країною світу.
2029 – Євросоюз вступає в Україну. Утворюється УЄБЕС – Українсько-Європейський Безпечений Економічний Союз
2030 – «Чарівне дупельце» захоплює 98% порноринку та 85% ринку спермобанків. Фредегар Бульбан стає президентом Америки, поставивши в основу своєї президентської кампанії власну порнопродукцію. Америка таємно стає на сторону Барбадосу і відсилає в якості гуманітарної допомоги в Росію 10 млрд. тонн порнопродукції.
2032 - Україна виходить із УЄБЕСу, через економічну неспроможність її партнерів.
2034 – Росія задихається в порно–астмі. Народжуваність в країні знизилась до нуля. Американські магнати програють в карти бомжам із Східного Самоа усі свої нафтові вишки. Східне Самоа топиться в нафті, а основною статтею доходів в Американському бюджеті стає славно-відома трансконтинентальна кампанія «Чарівне дупельце», яка захоплює 100% ринку порно та кіно індустрії, а також ринок навчальних посібників для молодших класів та ринок цирків «Шапіто».
2038 – Жінки з Росії починають активно виїжджати до інших країн. Україна отримує політичну кличку „Рай земний”. З цього часу усі земляни спрямовували свої зусилля аби стати громадянином Раю.
2045 – Фредегар Бульбан іде на заслужену пенсію з посту президента США. В цей же день починаються мегадемонстрації під лозунгами: «Ющенко – так!», «Фабрікі – багатим, крєстьянкі – рабочім», «Наша цель – комунізм» та «Тому що». На наступний день все мирно закінчилось, демонстранти випили на брудершафт з полісменами, які приїхали трошки помудохати їх, і роз’їхалися. Але все одно ці події викликали такі занепокоєння в душах усіх американців, що цей день отримав назву Судний день, і святкувався з того часу як Новий Рік, тільки з таким приколом, що замість Діда Мороза по вулицях ходять міліціонери та дубасять усіх по пузу і печінці , тому усі поважні громадяни в такий день сидять дома та хавають жратву з МсДональдса і піццу з мікроволновки.

*Усама Бен Ладен – трушний тіп, террорист, ворог Америки, „свій чювак”
**Майкл Джексон – відомий співак, танцюрист, педераст та педофіл кінця 20-ого сторіччя
***Джордж Буш Молодший – диявол во плоті, президент Америки, ворог усього світу
****Елвіс – король рок-н-роллу (тобто алкоголік, наркоман, педофіл та збочинець)
*****Мао Дзедун – король китаю середини 20 сторіччя, „бацька” половини китайців
******Білл Гейтс – відомий узурпатор, террорист та ворог усього прогресивного людства, володар компанії Microsoft
*******Кремль – одвічне місце зібрання кровопивць, відьмаків, зомбі, мумій та всякої іншої нечисті

Глава 3

Урод заломився в інший вагон. Ні, він не кінчив, як подумала Альонка, це були всього лиш шмари, які локалізувалися з його носу на землю у той період, коли мужчінка налякався. Причинами того, що він злякався і втік були не слова Ксюшки про Дастор, а відчуття того, що хвиля поносу накриє його з головою. Втім обличчя жінок здалися йому до болю знайомими, але зараз мужику було не до того, адже його сідниці промовляли до нього і основним тезисом їхньої промови було те, що штанам Урода секунд через 47 прийшлося б стати не тільки з ореолом від мочі, а й з ореолом від калу. Він біг зжавши ноги якомога ближче одна до одної, а якщо врахувати, що його ліва нога була на 5 сантиметрів коротша за праву, то робити це йому було дуже незручно. Але не дивлячись на усі перешкоди Урод дістався клозету. Треба визнати, що клозет середини 21-ого сторіччя нічим не відрізнявся від свого побратима з кінця 20 – початку 21 сторіччя: таке саме засране очко, ричаг для спуску бачка був забризканий усілякою бридотою, хімічний аналіз якої показав би присутність в ній безлічі органічних речовин від простої мочі до місячних 25 річної торговки анашею, і блювотні собаки хворої на чумку. На цілій половині розбитого дзеркала висів календарик із зображенням того самого Фредегара, якому хтось доречно домалював калом вуса, бороду і окуляри. Не маючи таких витривалих м’язів, щоб забезпечити собі рівновагу на напівзігнутих ногах над унітазом, Урод почав «судорожно» шукати в своїй дамській сумочці бумажку, щоб почистити обідок унітазу. Але доля ніколи не любила цього чоловіка, і тому наступна хвиля натиску із кишок примусила його всістися на брудний унітаз без усіляких спроб відчистити його. «А в тім, - подумав він. – Брудний зад – це не брудні штани. Їх мені ніхто не постірає, а ось зад я завжди зможу помити!», і перевів погляд зі свого повислого члена, на який летіли маленькі шматочки екскрементів, на краник, висівший над майже вже неіснуючою раковиною, з якого текла маленька струйка води.
Хвилин через двадцять Урод закінчив цю жахливу процедуру і прийнявся за миття свого ануса та навколо–анусної території. Заважало йому те, що вода час від часу кашляла згустками іржі, іноді переставала текти взагалі, а іноді текла з такою силою, що заляпувала спину Уроду водою, яка невідомо чому змінювала температуру від вогненної до майже замерзлої. Ця екзекуція тривала не більше 7-8 хвилин, далі пасажир швидко натягнув свої білі брюки і вискочив із клозету. Свої туфлі він, як завжди не помив, але це його не сильно смущало.
Опинившись в коридорі він побіг до того вагону де зустрів жінок, але їх там не застав. До його зупинки ще було їхати пів години і він мовчки сів і почав згадувати де він міг побачити цих милих його серцю створінь: «Блядь, де ж я їх бачив? От точно пам’ятаю шо бачив, а де біс його зна… Блядь, це всьо цей енурез – всьо забуваєш… Тьфу бля, не енурез, а склероз! Ці йобані хвороби скоро мене взагалі добють! А я ж іщо сільон, я могу!» - гордо подумав він, гордо встав, гордо розпрямив грудь і гордо пирснув мочою собі в штани… З цим його гордість зникла, і із супер героя він перетворився на чмишніка-педераста згорбленого під важким тягарем минулого, теперішнього і непевного майбутнього.
Урод вийшов з метрополітену близько 11 ранку, і попрямував на свою роботу. Тепер він працював молодшим клерком в районній філії банку „Бульбан Банк”, який обслуговував бартерні операції на ринку цирків – Шапіто мегакомпанії „Чарівне дупельце”. А раніше Урод був сексапільним актором на кшталт якоїсь вибухової суміші Леонардо Ді Капріо* та Богдана Бенюка**. Відомим він став після ряду фільмів в яких він зіграв головну роль – супергероя Дедмена – „Пентіум 5: Перезагрузка”, „Никагда не гавари: дай рубчик”, „Мерлін Менсон мой бог” та „Возвращение блудного черепашки-ніндзя 3: судний день Будулая”. Після останнього він вознісся на вершину Голлівуду. Але не довго він був улюбленцем фортуни – „Чарівне дупельце” підмяло під себе Голлівуд і Урод втратив роботу, адже член в нього був коротший за 10 сантиметрів. З того часу він багато мандрував (тобто бомжував), багато з ким спілкувався, а головне заробив кучю болячок, але ні на хвилину його не покидала ненависть до „Чарівного дупельця”, і він нарешті змінивши ім’я на Лесь Петренко (зашифрувався під емігранта з України, вивчив основи української мови і матюки, та виторгував собі новий паспорт на це імя у нігерів у Нью-Йоркському гетто) пішов на роботу до банку, власником якого був сам Фредегар Бульбан, аби так би мовити „ізнутрі” розвалити систему побудовану на порнофільмах. Але як би там він не грався у шпіона, і не намагався замаскуватися, його б давно уже розкрили, якби він не був повною шмарою, лохом і дебілом. Йому дали на роботі погоняло „Долбойобік” і не сприймали серйозно. А він у свою чергу не міг придумати плану помсти і весь час давився слюнями від мрій про знищення „Чарівного дупельця”.
Шлях Урода пролягав повз центр Нью-Йорскського району „Бульбанвілль”, і все у цьому місці було ненависне колишньому супергерою, а тепер маленькому клерку, через те, що воно було збудовано на гроші „Чарівного дупельця”, а отже (як вважав Урод) на його гроші. Але в цей сонячний ранок він про це не думав, адже його голова була забита думками про білого товариша людини, який її ніколи не зраджував, - унітаза. Хронічний понос таки давався в знаки, а загострення відбувалось за повного місяця. Тобто в ті дні коли у нормальних людей відчувається підвищенний тиск в голові, в Урода цей тиск відчувається в кишках. Прихід цих днів Валєнтін Джонсон Джуніор Джеймс Хетфілд Макнамара Третій відчував не гірше будь-якої жінки здатної до репродуктивної функції, яка також очікує певних днів, що приходять з певною періодичністю.
До офісу „Бульбан Банку” залишалось йти три квартали і Урод поспішив. Повз його уже затуманений погляд промайнув електро-білбоард, на який мужчінка звернув увагу, але не сприймаючи серйозно, поспішив далі. А якби він зупинився і придивився до білбоарду, то побачив би на ньому ось такий напис:

Це б пояснило Уроду де він раніше бачив жінок із метро, - вони були мега-відомими порноактрисами!
*Леонардно Ді Капріо – слащявий секс-символ Америки кінця 20-ого сторіччя, славу здобув завдяки фільмо-генетичному калу за йменням „Титанік”
**Богдан Бенюк – відомий український актор, наслідник слави Армена Джигахаряна*** у селі Козолупівка Криворученського району АР Крим
***Армен Джигахарнян – секс-символ Радянського Союзу****
****Радянський Союз – штучний диявольский союз, притулок мумій

Глава 4

Крім історичних подій читач певно зацікавиться подіями соціальними, тобто тими, які вплинули на життя людей, їхній побут та свідомість. Тому у цій главі буде все це описано.
Середньостатистична людина середини 21-ого сторіччя відрізнялась від людини кінця 20-ого сторіччя буквально усім! Почнемо з голови: голова людини збільшилась, - коєфіцієнт збільшення коливався від 1,15 до 1,5, все це залежало від близькості місця проживання людини до місць радіоактивних та біологічних захоронень, місць попадань атомних ракет та від кількості часу проведеного за монітором комп’ютера! Рекордні розміри голови були зафіксовані у жителя Росії, який працював програмістом на ракетній шахті з якої були здійснені ядерні удари по Барбадосу та Грузії, - його коєфіцієнт був рівний 2,2! Від цього коєфіцієнту у житті людини залежало все – якщо він менше 1,15 – вас відлучали від родини і ніхто вас ніколи вже не бачив (ходили слухи, що з таких дітей робили універсальних солдатів і відправляли у минуле аби захистити, чи навпаки знищити Сару Коннор* та її сина Жору Коннора**). Те саме з вами робили, якщо коефіцієнт був більше ніж 1,75, тіки відправляли вас не у минуле, а на вулицю – мести сміття і відшкрябувати кал з асфальту. Колір очей у людей став переважно сіро-буро-малиновим, тобто дуже схожим на колір машинних мастил у калабані. Це було наслідком збільшення кількості радіоактивних та хімічних відходів поблизу поселень людей. Слід сказати що захоронення вище зазначених відходів та самі відходи стали точкою повороту у розвитку людства. Починаючи з 2023 року, жодна людська справа не обходилась без впливу на неї відходів, навіть якщо стосувалась вона виготовлення шкіряних шкарпеток для збочинців чи створення голограми Дженіфер Лопес***. Тулуб людини потовшав у 2 рази, тобто найсексуальнішим вважалися розміри 120-180-120. Але говорячи про сексуальність в середині 21-ого сторіччя вона була вже не тою що у наш час. В основному поняття сексуальності стосувалось порнографії, адже про яку сексуальність може бути мова при розмірах 120-180-120? Законодавцем порнографічної моди стала відома читачу кампанія „Чарівне Дупельце”. Так ось, чим уродливіші були герої порно-романів, порно-епопей та порно-трагедій, тим вони вважались сексуальнішими! Глядачам остогидли тупорилі порно-сцени із гарними дівчатами з великими грудьми та ясним обличчям, їм захотілось чогось „особливого”! На цьому і виїхав із небуття Фредегар Бульбан із „Чарівним дупельцем”, - він дав людям уродів! Читач певно погодиться, що спостерігати сцену де безногий гвалтує безруку значно цікавіше, ніж дивитись славновідомий у свій час ролик за участі Памели Андерсон****. Тому уродство стало перепусткою у великий світ. Люди доходили до того що самі позбавлювали себе певних кінцівок, чи робили пластичну операцію по збільшенню кількості органів чи їхніх розмірів, так як це робили мега-зірки Голлівуду зразку 2002-го року. Але як і в той час, в цей найкращими вважались уродства природні, а не надбані штучним шляхом. І головне в цій справі що на той час оточуюче середовище наповнене радіоактивними елементами та іншою хімією, саме створювало ідеальні умови для збільшення кількості „природніх” уродів!
Але крім самих людей існує ще безліч речей, які слід описати, такі наприклад, як телебачення, література та побут.
Почнемо з телебачення. У 21-ому сторіччі широко використовувалась технологія 25-ого кадру, тому людини як зомбі вірили рекламі, і швидко бігли в магазин, щоб придбати новий „Орбіт – свіжість пащі снігової людини”, або дзвонили по номеру 8-900-123-45-67 щоб за одну годину отримати з доставкою новий кухонний камбайн „ГрінФуд”, а також в подарунок пакет туалетної бумаги та слабітельного. Також до того часу дожив такий „динозавр” телеіндустрії як „Поле Чудес”, але вів його вже не Якубовіч*****, а Януковіч-молодший, і крутили гравці не барабан, а токарний верстат. У весь інший час по теліку транслювалися мильні порно-опери, на кшталт „Радісь нєкрасівой”, „Бідний Насть” та „Мая прєкрасная нянька-прастітутка”.
Література майже перестала існувати. Найпоширенішими виданнями того часу були невмирущий твір Леоніда Кучми****** „Україна – не Росія” та кулінарна книга Бориса Бурди*******. Причому ті хто мали обидві книги вважалися гіпер-інтелектуалами. Із регулярних видань залишились газети „Комуніст”, „Комсомольская правда” та „Нью-Йорк таймс”, але об’єм їх зменшився до розміру брошурок з політичною агітацією, а інформація переважно стосувалась новинок кіноіндустрії та новин із чайних полів Індонезії.
Побут гомосапієнса у 21-ому сторіччі також був суттєво відмінний від гомосапієнса 20-ого сторіччя. По-перше людство абсолютно злінилося, а науково-технічний прогрес тільки посприяв цьому. Тому за людьми піклувалися маленькі роботи, які виконували свої функції і не просили нічого крім підзарядки раз на добу. Тому були видумані спеціальні роботи-підзарядники, які підзаряджали своїх побратимів. Роботи готували їжу, прибирали в хаті, ходили в магазин, виховували дітей, прали одяг та створювали спеціальний мікроклімат для нормального існування людини. Спочатку роботи створювалися мегакампанією „Sony”, але незабаром Китай массово випускати підробки під назвами „Abibas”, “Seemens”, “Nokija”, “Soney”, “Fenber Starokaster”, та “Filipc”. Тому роботи які були на вжитку у переважної більшості населення планети Земля весь час кашляли, іскрили, видавали повідомлення „Нєізвєстная ашибка. Атправіть атчьот?”, прали дітей, виховували бараболю та награвали звуки китайського гімну системним динаміком. По-друге людство із-за своєї замкнутості і комп’ютеризації перестало любити природу. Тобто мала місце урбанізація. Люди переселялись в маленькі однокімнатні паралелепіпедні квартирки, набиті повністю технікою та електронікою, в надії знайти там спокій і сховатись від надокучливих сусідів. Але вони не враховували одного - сусіди також переселялись в ті самі квартирки, і ніяких змін не відбувалось. А в покинутих приватних будинках та віллах поселялись різні мутанти тваринного походження і люди, яких прийнято було називати ізгоями. По-третє людство, як вже вище зазначалося, пересіло на маршрутки, а це сильно позначилося на їхньому розумовому розвитку! Всі думки про культуру, мистецтво чи щось „високе” були заполонені думками про номера маршрутів, їхній розклад та можливість влізти в одну із них хоча б „стояком”. Зрозуміло, що історії відомі випадки коли люди не піддавались „маршрутній істерії” і не звертали на неї увагу, або навпаки намагалися перешкодити зростаючому впливу маршрутних таксі. Найвідомішим випадком такого певно буде випадок „Вінницького Сапьора”, - коли невідомий піддавшись своїй безмежній любові до людства, почав підривати маршрутки в надії що людство зрозуміє помилковість і небезпечність нового транспорту. Але людство не зрозуміло...

*Сара Коннор – бєзумна американка, дура, плєшива сучка
**Жора Коннор – трушний тіп, фанат Guns ‘N’ Roses, „свій чювак”
***Дженіфер Лопес – американьска прастітутка №3, власниця торгової марки „Чарівна Дупа”, перекупленої пізніше „Чарівним дупельцем”
****Памела Андресон – американська прастітука №2, перша людина яка повністю замінила собі всі органи (навіть мозок) силіконом
*****Якубовіч – старий педераст, колекціонер всякої поєбні, телевідучий
******Леонід Кучма – грабіжник, ворюга та корупціонер, по суміщенню другий президент України, автор книги сатиричних оповідань „Україна – не Росія”
*******Борис Бурда – кулінар, гуморист, самий умний чел на телепространстві СНД, зоофіл, власник колекції анальних стимуляторів

Глава 5

Рускій Пьотр Лєонідовічь сидів заклавши ногу на ногу у приймальні свого босса. „Ех как нєхарашо получаєтса, - подумав він. – Нєуспєл прієхать із прошлого заданія, как мєня снова куда-то отправляют, куда вабще Бог смотріт?” Але хід його думок перебив солодкий голосок секретарки (а заодно безкоштовної мінетчиці шефа) :
-Прахадітє дарагой 747!
Рускій (Рускій це фамілія, а не національність, бо по національності Рускій був кацапом) підняв свій зад із мякого дивану і потулив до дверей шефа, з яких йому назустріч вилітав молодчик років 23-ох з величезними окулярами на носі, та бородавкою на лобі. Оминувши його, Рускій зайшов до кабінету шефа. Справжнього ім’я шефа не знав ніхто: знайомі називали його Баріс Івановіч, друзі називали його Мемою, коханці називали його Хтивим Підрасом, а нік у чаті в нього був „17летдамвсем”.
-Добрий дєнь дарагой 747!
-Драсьте дарагой 8-900-555-77-88, ой ізвініте спутал Вас с номєром секса по тєлєфону! – по-московському пожартував Рускій.
-Ви сєводня в ударє! Ха-ха! – сказав Мема. – Ну как атдахнулі?
-Нічєго так знаєтє лі, только вот рускіх там маловато, как гаварітся настальгія...
-Ну правільно чєго ж ви ожідалі от Сочі, там уже 20 лєт как рускіх нєту!
-Можєт перейдьом к дєлу?
-Да, да! Пожалуй стоіт. Так вот сєводня ночью прямо с Шерєметьєво 2, ви вилєтаєтє в Нью-Йорк. Ваша задача обєзврєдіть і унічтожить Фредегара Бульбана. Вашє прікритіє – турист, любітель порнографіі и МсДональдса. Крєдітку возьмьоте в касє. Крєдіт нєогранічєн, - сказав босс і показав пальцем в стелю, так нібито операція по ліквідації Фредегара Бульбана оплачувалася самим Господом Богом, а кредитна карточка була виписана на ім’я апостола Петра. – Вопроси єсть?
-Да! Какой способ ліквідациі Бульбана?
-Какой захотітє, нам ізвєстно ви вєлікій видумщік!
-Срокі виполнєнія?
-Максімум два мєсяца, штоб в акурат к атапітєльнаму сезону!
-Шеф, тока чесна, какова прічіна устранєнія?
-Насколька мне ізвесна, прічіна нєізвесна дажє єму! – і він знову тикнув пальцем в стелю.
-А інформация по Бульбану єсчьо єсть?
-Інформацию Вам уже закінулі по Блу-тузу!
-До свіданья шеф!
-Удачі 747!
Агент 747 вийшов з однієї будівлі в центрі Москви, сів у маршрутку номер 382 і поїхав до себе додому. По дорозі він розмірковував як краще спланувати свій час, аби встигнути зібратись, і ще пограти на балайці і поспівати частушок. „Так сначяла помоюсь, послє прійму внутрь грам 300 водкі, патом сабєру чємадан, а уж потом пошпілю на електробалалухє. Так..... В чємадан мне нада носкі, желатєльно вонючіє, ібо небиваєт турістов с чістимі носкамі, потную футболку с надпісью „Я люблю амєріку, МсДональдс і качєствєнноє порно”, камплєкт нижнєго белья і матрьошку. А остальноє пріобрєту на мєстє.”
Маршрутка закашляла і зупинилась, голос водія, з жахливим кавказьким акцентом підсумував ці події „Ех дарагой, дада виходім, паламалсо машрут-таксо, ножками дада!” Але Рускій мовчки виліз з салону слідом за іншими пасажирами і попрямував до свого будинку, який знаходився в двух кварталах з місця поломки маршрутки.
Йдучи по темному перевулку Рускій піддався спогадам про свої великі шпигунські справи, про безліч своїх двох коханок, одною з яких була прибиральниця під’їзду, в якому валявся без памяті Рускій. В школу шпигунів теперішній 747-ий потрапив абсолютно випадково, адже як відомо туди беруть самих розумних і самих кмітливих, а Пьотр не належав ні до тих ні до інших. Просто шукаючи де купити засіб для знищення колонії термітів, яка поселелися в його кімнатці в гуртожитку, він забрів ненароком в будівлю з великим написом „Знищення Гризунів І Комах”, але насправді то була державна організація шпигунів під назвою „Защіта Государства І Колбаси”. Ясне діло звідти його вже ніхто не випустив. Але щоб не втрачати зря людинку, з нього зробили агента 747, навчили писати лівою рукою, стріляти з водяного пістолета, купили костюм і жвачку, і відправили на завдання. І не дивлячись на те що ставкb на успішне виконання завдання були 1:1000, Рускій виконав його. З тих пір йому доручали найнереальніші завдання і він завжди виконував їх. Спогади агента були перервані несподіваною фразою:
-Єсть какіхто пару рєальних восємь рублєй?
-Нєту, - не розгубившись відповів Рускій. З темноти перевулку на нього дивились 3 лисі пики.
-Бля, а пару рєальніх подкуріть?
-Нєту, - сказав як відрізав Рускій, і лисі пики наповнились здивуванням від наглості.
-Бля, а мобіла єсть? Шо думаєш тут самий крутой? Бля шо пізди дать? Шо сука молчіш? Виварачівай кармани по-шуріку!
Від наїздів гопніків Рускій страждав усе своє свідоме життя, але з тих пір як він пройшов школу молодого агента, він не давав себе в образу. Агент не приховуючи посмішки дістає свій кольт 12-ого калібру, і прострілює бошки своїм оппонентамю Мозги останніх залишають невиразні плями на стінах.
-Ха, ха! Попались голубчікі! Есчьо раз полєзєтє ваще завалю! – розсміявшись промовив Рускій і пішов далі. Йому навіть і на думку не спало шо, якщо ці молодики кудась і полізуть, то це буде тільки човен Харона*.