етюд »Самотній» Я один...Незмірно важкий тягар бездіяльності і гіркого з соленим присмаком суму вбиває стомлені залишки колишніх емоцій...Піднімаюсь.Пориваюсь бігти,втекти якнайдалі від цього нерухомого,жахливого світу,який захоплює,затягує... І мені страшно...Виходжу один проти всіх...Проти власної нестримної душі,проти шаленого виру почуттів,що набирає обертів в глибинах гарячого серця поета...Знаю одне...Треба боротися!кожного дня виходити як на останній бій віч на віч зі своїм другим «я».Стрімголов кидаюсь у хвилі нездоланного, неосяжно глибокого простору...Набрав повітря і поринув крізь недобиті,зруйновані мрії,крізь розірвані мороком душі,десь туди,де у вічно чорних занедбаних закутках мудрої ночі лежить і моя власна душа,закута у холодні кайдани сучасного світу... Я знову програю цю нескінченну битву за таке омріяне і благородне право бути нарешті вільним...Мене виштовхує знову на обмежену рисами наказів і команд надтверду поверхню цього життєвого моря...Та я справді переконаний,я впевнено знаю!Знаю одне...Я повернусь,я здатен боротися і перемогти і дати можливість палаючій душі загубленого поета-романтика пізнати глибини буття та велич простору ідеальних мрій!Пам’ятайте!!!Я повернусь!
А я тебе розумію, твої почуття мені до болю знайомі. Ці рядки - це твій крик душі і вони мають право на існування і розуміння або нерозуміння інших людей. Мені сподобалось. Не бійся й надалі говорити і писати про свої почуття, навіть, якшо чуєш критику. Пиши! )))))))) У тебе все вийде!
Я скажу так. пишеш ти НЕОЧЕНЬ. твої почуття цікавлять не всіх і далеко не завжди!! спробуй знайти собі друзів, спробуй може дівчину знайти!! або хоча б пий алкоголь, може легше стане.
Всі стаття удаляю. цю залишаю. чекаю на кращий матеріал
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ]
